| Summary: | Виявлено, що існуючий інструментарій фінансування територій природно-заповідного фонду (ПЗФ) охоплює надмірно звужений спектр форм, методів та інструментів фінансово-інвестиційного забезпечення розбудови інфраструктури природно-заповідної справи, що не дає можливості використати потенціал зростання інвестиційних вливань у даний сегмент природоохоронної діяльності, виходячи з глобальних трендів та екзогенних ризиків і викликів. Обґрунтовано, що поглиблення ринкових трансформацій у сфері господарського освоєння природно-ресурсного потенціалу створило інституційні передумови для використання методів позабюджетного фінансування природно-заповідної справи через залучення коштів підприємницьких структур, громадських організацій та міжнародних фінансово-кредитних організацій. Встановлено, що основними інструментами фінансування територій ПЗФ виступають: 1) асигнування (виділені кошти з централізованих та децентралізованих джерел на потреби суб’єктів природно-заповідної справи); 2) емісія цінних паперів; 3) субвенції, дотації та субсидії (пряма та непряма бюджетна підтримка розвитку природно-заповідних територій); 4) гранти та філантропічні внески; 5) компенсації та відшкодування (бюджетні виплати суб’єктам природокористування, котрі понесли збитки та втрати внаслідок переведення земель у статус природно-заповідних територій); 6) пайова участь; 7) кредити та позики; 8) факторинг.
|
|---|
