Когнітивний простір українознавчої комунікації: теоретичні спостереження

• Published in: Українознавство
• Main Author: Anatolii Tsipko
• Format: Article
• Language: English
• Published: RIUS 2018-12-01
• Subjects: українознавство; українознавча комунікація; когніція; текст; «мови культури»
• Online Access: http://journal.ndiu.org.ua/article/view/153975
• ISSN: 2413-7065; 2413-7103

Розглянуто завдання, що їх розв’язуватиме сучасне українознавство, спираючись на провідні напрями сьогочасних досліджень у ділянці філології та культурології. Зауважено інструментарний та методологічний потенціали для українознавства, що містить когнітологія. Окреслено актуальне поле методологічного застосування вже напрацьованого в когнітивістиці для українознавчих досліджень. Це може бути комунікативно-сповісне поле, де панують україноцентричні форми представлення та несення витвореного завдяки персоналістській психології. Хоча передовсім ідеться про образ України, що є присутнім в інформаційних стратегіях сьогодення. Наголошено також на творчому співзвуччі як тяг­лості, що поєднує модерне «проривання» та попередні епохальні «настанови» у смисловому структуруванні текстотворення. Текст як комплексне утворення розглянуто із опертям на багатошаровість значеннєвого вмісту, що має латинське поняття textum. Завдяки цьому з’явилися можливісні засади комплексного розгляду культуротворчих явищ, які представлено у такій формі існування витвореного, як «текст культури». На потребу розширеного та докладного, в певних випадках – ділянкового, розгляду явищ культуротворення, зважаючи на окремі позиції існування твору, творця та твореного, запропоновано таку інструментарну форму, як «текстуалія» (textualia). Цим надається дедалі більшої можливості у розгляді форм розгортання мисленнєвого потенціалу, що «бере участь» у художньому мовомисленні та когнітивних стратегемах (ментально-мовленнєвих чинниках) творення комунікації та текстового комплексу. Разом із тим розглядається чинник «надбудовування» у мові, відтак – функціонування розмаїття «способóвих» мов, тобто множинності мов художнього світу як моделювального простору «свого» спостереженого «культурного довкілля».