СТВОРЕННЯ НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНОЇ БАЗИ ДЛЯ РОЗРОБКИ ЕФЕКТИВНОГО МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕФОРМУВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

• Main Author: М. М. Меркулов
• Format: Article
• Language: English
• Published: Odesa I. I. Mechnykov National University 2020-05-01
• Series: Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління
• Subjects: машинобудування; технологія; подоба; процес; структура; система; виробництво; витрати
• Online Access: http://rinek.onu.edu.ua/article/view/201427

Запропоновано методичний підхід, який дозволяє створювати науково обґрунтовану базу для розробки ефективного організаційно-технологічного забезпечення реформування промислового виробництва. Використання інструменту подоби рішень дає можливість в цілому скоротити витрати на їх прийняття і реалізацію, а завдяки формальному характеру оцінок подоби – автоматизувати окремі процедури формування рішень. Визначені сучасні риси вітчизняного машинобудування: значне зменшення обсягів виробництва, зниження якості технологічної та вікової структури основних виробничих фондів, неповна зайнятість робітників, незадовільний фінансово-економічний стан більшості підприємств, структурна надлишковість, наявність незадіяних потужностей. Методологічно структурне реформування промисловості необхідно проводити у наступних напрямках: зміна структури номенклатури продукції, зміна структури виробничих потужностей, зміна організаційної та управлінської структури промисловості, зміна структури власності. Такі складні техніко-економічні об’єкти як промислові підприємства характеризуються за наступними напрямками: номенклатура продукції що випускається, потенціал як сукупність його ресурсів, організація, відношення власності. Розроблено апарат і систему визначення оцінок подоби, які можуть практично використані. На основі цього апарату запропоновано експрес-метод оцінки можливості виготовлення промислових виробів запланованої номенклатури. Такий метод дозволяє: на основі порівняльного аналізу технологічних процесів виготовлення деталей формувати їх технологічно подібні групи для раціональної послідовності їх запуска у виробництво; шляхом порівняння технологічних процесів виготовлення деталей виділяти такий їх список, який цілковито можливо обробляти у конкретній виробничій системі; виключати деталі, які в першу чергу необхідно виробити, в існуючі групи технологічно подібних деталей з встановленням найбільш раціональної послідовності їх запуска у виробництво.