| Summary: | Актуальність. Стан поліморбідності у більшості випадків характерний для людей похилого віку. Пацієнти похилого віку з психічними захворюваннями часто страждають ще на декілька соматичних захворювань. Взаємовплив цих захворювань змінює класичну клінічну картину, характер їх перебігу, збільшує кількість ускладнень і їх тяжкість, погіршує якість життя і прогноз. В результаті ускладнюється лікувально-діагностичний процес, значно знижується комплаєнс у взаєминах лікаря і пацієнта та задоволеність пацієнта медичною допомогою. Пацієнти з поліморбідністю схильні до недотримання медичних рекомендацій, самолікування та суб’єкт-об’єктних пасивних відносин в лікувальному процесі.
Мета. Визначення впливу психотерапії на якість життя і задоволеність медичною допомогою у пацієнтів похилого віку з психічними розладами і поліморбідністю.
Методи і матеріали. В рандомізованому контрольованому дослідженні взяло участь 325 пацієнтів похилого віку з психічними розладами і поліморбідністю. Основна група кількістю 238 осіб отримувала стандартне лікування і психотерапевтичне втручання. Програма психотерапевтичного втручання складалася з психоосвіти, комплаєнс-терапії і тренінгу профілактики фармакоманії. Група порівняння кількістю 87 осіб проходила тільки стандартне лікування. Пацієнти були оцінені за шкалою якості життя SF-36 та опитувальником задоволеності пацієнта PSQ. Статистична обрабка результатів проводилась за допомогою програми SPSS.
Результати. Відмічалось суттєве покращення задоволеності пацієнта наданням допомоги, незалежно від її обсягу (8,32 бали; p<0.001). Зміни в рівні задоволеності наданням медичної допомоги після лікування (PSQ) в основній групі відносно порівняльної групи склали 3,63 бали та були наддостовірними (р<0.001). Більш суттєве покращення якості життя внаслідок стаціонарного лікування демонстрували пацієнти більш молодшого віку (r=-0,149; p=0.007), меншим дефіцитом когнітивного функціонування (r=0,282; p<0.001).. Збільшення задоволеності наданням медичної допомоги була асоційована з більшою кількістю ліків в постійній схемі терапії (r=0,121; p=0.029) і униканням додаткового періодичного прийому препаратів (r=-0.134; p=0.015). Одинаки були більш чутливими щодо задоволеності медичною допомогою порівняно з заміжніми/ одруженими пацієнтами (rs=-0,122; р=0,028). Схильні до самолікування пацієнти мали більші зміни якості життя після лікування (rs=0.119; р=0,033), але менші зміни задоволеності медичною допомогою (rs=-0,115; р=0,038).
Висновки. Доведено підвищену потребу пацієнтів похилого віку з психічними розладами і поліморбідністю в отриманні медичної допомоги. Підтверджено гіпотезу дослідження, що психотерапія сприяє покращенню якості життя і задоволеності пацієнтів.
|
|---|
