Comparative characteristic of fibrinolytic activity in case of experimental peritonitis and underlying diabetes mellitus

• Main Authors: F.V. Grynchuk, A.F. Grynchuk, V.V. Maksimiuk
• Format: Article
• Language: English
• Published: Publishing House Zaslavsky 2017-11-01
• Series: Mìžnarodnij Endokrinologìčnij Žurnal
• Subjects: diabetes mellitus; peritonitis; comorbidity; fibrinolytic system
• Online Access: http://iej.zaslavsky.com.ua/article/view/119281

Актуальність зумовлена недостатнім вивченням стану фібринолітичних реакцій при поєднанні цукрового діабету (ЦД) з гострим перитонітом (ГП), що дедалі частіше трапляється в практиці. Мета дослідження: вивчення особливостей фібринолітичної активності при ГП, що розвивається на тлі ЦД. Матеріали та методи. 100 білих нелінійних щурів. ГП моделювали черезстравохідною перфорацією шлунка. ЦД моделювали уведенням 1,6% розчину алоксану. Вивчали сумарну фібринолітичну активність (СФА), неферментаційну (НФА) та ферментаційну (ФФА) фібринолітичну активність плазми крові. Тварини були поділені на групи: 1-ша — інтактні тварини з моделями ГП, 2-га — тварини з моделями ГП на тлі ЦД. Результати. Активність фібринолізу в тварин із моделями ЦД переважала таку в інтактних. Через 6 год з часу моделювання ГП фібринолітична активність зростала. У 1-й групі приріст був меншим. Через 12 год СФА, НФА і ФФА у 2-й групі різко збільшилися і значно переважали. У 1-й групі значуще збільшилася ФФА. Співвідношення НФА/ФФА знижувалось у обох групах. Через 24 год СФА у 1-й групі незначно зросла. У 2-й групі всі показники істотно збільшилися. Співвідношення НФА/ФФА у 1-й групі зростало, а у 2-й групі знижувалось. Через 48 год СФА і співвідношення НФА/ФФА у 1-й групі практично не змінились. У 2-й групі параметри СФА, НФА і ФФА статистично значуще переважали, а ФФА продовжувала зростати. Висновки. При експериментальному ЦД виявлено зростання активності фібринолізу з перевагою ферментаційних механізмів. При експериментальному ГП спостерігається активація фібринолізу зі збереженням рівноваги між його ланками впродовж 24 годин. Розвиток ГП у тварин з моделями ЦД вже через 6 годин суттєво відрізняється кількісними характеристиками фібринолітичної активності плазми крові, що проявляється її надмірним зростанням, розвитком дисбалансу між ланками фібринолізу, неконтрольованим наростанням ФФА з ознаками виникнення синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові через 24 години. Підґрунтям виявлених відмінностей є зміни функціональної активності фібринолітичної системи, зумовлені впливом ЦД, що, окрім змін у системі гемостазу, створює передумови для порушень механізмів активації, міграції та взаємодії ефекторних клітин, процесів проліферації тощо.