Розробка базових принципів корпоративного планування

• Main Authors: Мілов О.В., Мілевський С.В., Король О.Г.
• Format: Article
• Language: English
• Published: Ivan Kozhedub Kharkiv National Air Force University 2019-02-01
• Series: Системи обробки інформації
• Subjects: корпорація; планування; принципи; координація; багаторівнева структура
• Online Access: http://www.hups.mil.gov.ua/periodic-app/article/19221/soi_2019_1_6.pdf
• ISSN: 1681-7710; 2518-1696

У статті формулюються принципи планування в корпоративних системах, що забезпечують автономію підприємств в них, та концептуальні положення, які випливають з цього та визначають процеси управління в корпоративних системах. Запропоновано новий спосіб розуміння процесу стратегічного планування. На основі огляду літератури описані наслідки контекстних змін у системах стратегічного планування. Запропоновані основні принципи корпоративного планування на рівні стратегії дозволяють отримати практичні наслідки, а саме – стратегічне планування ефективно виконує внутрішню організаційну роль комунікатора між відділами та корпоративним управлінням, в результаті чого стає механізмом координації та контролю. Реалізація запропонованих принципів корпоративного планування забезпечує ефективне управління в першу чергу багатонаціональними компаніям, які стикаються зі стресом між корпоративним центром та його підрозділами. Виходячи з того, що економічні інтереси корпорації та її складових повинні бути структуровані, інакше не здійснюватися їх координація, доведено, що планування в корпорації неможливе без урахування його структури і складу елементів. Метою створення інтегрованої корпоративної системи є забезпечення комплексного використання локальної функціональності окремих її частин для ефективного досягнення цілей, поставлених для корпорації в цілому. Наведені формальні співвідношення між динамікою функціонування кожного з рівнів дворівневої ієрархічної структури корпорації. Кожен рівень ієрархії відповідає класам, групам або індивідуальним виробництвам. Підприємства, що входять до складу корпорації, у свою чергу, розглядаються як складні системи з ієрархічною структурою. Однак компоненти (підсистеми) підприємства не є автономними системами. Тому корпорація рухається від елементів з великою автономізацією до залежних елементів, які не мають великої автономізації. Стверджується, що кожному рівні ієрархії повинні бути контури самоуправління та координації.