| Summary: | У статті на матеріалі збірки Емми Андієвської «Казки» (2000) виявлено характерні ознаки авторських казок письменниці. Завдяки порівняльному методу з’ясовано, що авторка актуалізувала багатьох відомих у казковій традиції персонажів: лева, зайця, орла, бика. Творче засвоєння «Панчатантри» дало їй можливість збагатити систему персонажів української літературної казки, застосувати у збірці форму діалогу, властивого індійському казковому епосу, шакала та звичайної консервної бляшанки. Ці персонажі упродовж однієї ночі розповідають один одному для підтвердження своїх думок казки. Діалогічна позиція письменниці виявилася в реалізації різних поглядів на світ, у розумінні того, що читачеві не слід нав’язувати готової відповіді на питання. Встановлено, що чимало персонажів казок Емми Андієвської не мають аналогів у народних, а витворені авторською уявою, як наприклад: Галайло, Яян та інші. У збірці «Казок» Емма Андієвська реалізувала діалогічну модель казкового наративу, вміло поєднала повчальні й розважальні елементи, свідомо акцентувала жанрову специфіку творів заголовковим комплексом: «Казка про блискавку», «Казка про пихатість», «Казка про мандрівника».
|
|---|
