Проблеми впровадження цифрових технологій («штучного інтелекту») у процесі створення роботизованого сценічного образу

Мета дослідження полягає у визначенні, аналізі та систематизації наявного досвіду використання цифрових технологій, що нині іменуються «штучним інтелектом», у процесі створення видовищ. Відповідно до визначеної мети заплановано розв’язання таких взаємопов’язаних завдань: сформулювати основний понят...

Full description

Bibliographic Details
Main Author: Тетяна Совгира
Format: Article
Language:English
Published: KNUKiM Publishing Centre 2021-06-01
Series:Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво
Subjects:
Online Access:http://artonscene.knukim.edu.ua/article/view/234237
id doaj-898b128d66a8498ca3b3a06299fd8d6e
record_format Article
spelling doaj-898b128d66a8498ca3b3a06299fd8d6e2021-07-19T10:42:04ZengKNUKiM Publishing CentreВісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво2616-759X2617-12362021-06-014110.31866/2616-759X.4.1.2021.234237Проблеми впровадження цифрових технологій («штучного інтелекту») у процесі створення роботизованого сценічного образуТетяна Совгира0Київський національний університет культури і мистецтв Мета дослідження полягає у визначенні, аналізі та систематизації наявного досвіду використання цифрових технологій, що нині іменуються «штучним інтелектом», у процесі створення видовищ. Відповідно до визначеної мети заплановано розв’язання таких взаємопов’язаних завдань: сформулювати основний понятійно-категоріальний апарат із цієї тематики; визначити функціональну складову діяльності механізованих організмів (роботів) щодо їх можливого застосування у видовищних заходах; простежити й узагальнити досвід використання цифрових технологій, зокрема «штучного інтелекту», у процесі створення роботизованого сценічного образу. Методологія дослідження базується на комплексному підході та спирається на поєднання кількох методів: аналітичного – під час розгляду історичної, філософської, культурологічної та мистецтвознавчої літератури з предмета дослідження; теоретично-концептуального методу – під час аналізу понятійно-термінологічної системи дослідження та виявлення особливостей упровадження технології «штучного інтелекту» в процесі створення видовищних форм; порівняльно-типологічного – для порівняння специфіки функціонування механізованих «акторів» з акторською майстерністю людей-акторів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше розглянуто специфіку використання цифрових технологій, зокрема штучного інтелекту, у процесі створення сценічного видовища. Висновки. Виявлено, що автономія роботизованих механізмів можлива, адже новітні моделі роботів здатні сканувати простір, осіб навколо себе та за певним алгоритмом реагувати в потрібний момент. Ці можливості наближують андроїда до реального актора в сценічному просторі. Імпровізація як характерна особливість акторської майстерності буде являти собою прояв автономності дій і «реакцій» роботів. Роботизований механізм у сценічному просторі є експериментально- дослідницькою платформою. Проєкти спрямовані на вивчення можливостей функціонування роботизованої техніки в умовах сценічного простору, специфіки взаємодії людської та механізованої діяльності, а заразом – дослідження питань соціальної футурології. Робот вповні може функціонувати як унікальний технічний інваріант актора-виконавця в сценічній постановці чи артінсталяції. http://artonscene.knukim.edu.ua/article/view/234237цифрова технологіятеатрштучний інтелектроботактор
collection DOAJ
language English
format Article
sources DOAJ
author Тетяна Совгира
spellingShingle Тетяна Совгира
Проблеми впровадження цифрових технологій («штучного інтелекту») у процесі створення роботизованого сценічного образу
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво
цифрова технологія
театр
штучний інтелект
робот
актор
author_facet Тетяна Совгира
author_sort Тетяна Совгира
title Проблеми впровадження цифрових технологій («штучного інтелекту») у процесі створення роботизованого сценічного образу
title_short Проблеми впровадження цифрових технологій («штучного інтелекту») у процесі створення роботизованого сценічного образу
title_full Проблеми впровадження цифрових технологій («штучного інтелекту») у процесі створення роботизованого сценічного образу
title_fullStr Проблеми впровадження цифрових технологій («штучного інтелекту») у процесі створення роботизованого сценічного образу
title_full_unstemmed Проблеми впровадження цифрових технологій («штучного інтелекту») у процесі створення роботизованого сценічного образу
title_sort проблеми впровадження цифрових технологій («штучного інтелекту») у процесі створення роботизованого сценічного образу
publisher KNUKiM Publishing Centre
series Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво
issn 2616-759X
2617-1236
publishDate 2021-06-01
description Мета дослідження полягає у визначенні, аналізі та систематизації наявного досвіду використання цифрових технологій, що нині іменуються «штучним інтелектом», у процесі створення видовищ. Відповідно до визначеної мети заплановано розв’язання таких взаємопов’язаних завдань: сформулювати основний понятійно-категоріальний апарат із цієї тематики; визначити функціональну складову діяльності механізованих організмів (роботів) щодо їх можливого застосування у видовищних заходах; простежити й узагальнити досвід використання цифрових технологій, зокрема «штучного інтелекту», у процесі створення роботизованого сценічного образу. Методологія дослідження базується на комплексному підході та спирається на поєднання кількох методів: аналітичного – під час розгляду історичної, філософської, культурологічної та мистецтвознавчої літератури з предмета дослідження; теоретично-концептуального методу – під час аналізу понятійно-термінологічної системи дослідження та виявлення особливостей упровадження технології «штучного інтелекту» в процесі створення видовищних форм; порівняльно-типологічного – для порівняння специфіки функціонування механізованих «акторів» з акторською майстерністю людей-акторів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше розглянуто специфіку використання цифрових технологій, зокрема штучного інтелекту, у процесі створення сценічного видовища. Висновки. Виявлено, що автономія роботизованих механізмів можлива, адже новітні моделі роботів здатні сканувати простір, осіб навколо себе та за певним алгоритмом реагувати в потрібний момент. Ці можливості наближують андроїда до реального актора в сценічному просторі. Імпровізація як характерна особливість акторської майстерності буде являти собою прояв автономності дій і «реакцій» роботів. Роботизований механізм у сценічному просторі є експериментально- дослідницькою платформою. Проєкти спрямовані на вивчення можливостей функціонування роботизованої техніки в умовах сценічного простору, специфіки взаємодії людської та механізованої діяльності, а заразом – дослідження питань соціальної футурології. Робот вповні може функціонувати як унікальний технічний інваріант актора-виконавця в сценічній постановці чи артінсталяції.
topic цифрова технологія
театр
штучний інтелект
робот
актор
url http://artonscene.knukim.edu.ua/article/view/234237
work_keys_str_mv AT tetânasovgira problemivprovadžennâcifrovihtehnologíjštučnogoíntelektuuprocesístvorennârobotizovanogosceníčnogoobrazu
_version_ 1721295114953818112