| Summary: | Предметом дослідження є богословсько-полемічний трактат «Обличение неправды расколническая» (1745) Теофілакта Лопатинського, який став реакцією на «Поморские ответы» братів Денисових. Трактат є цікавим передовсім авторською риторикою, а не суто богословськими аргументами. У статті наголошено на впливові української літератури на російську старообрядницьку прозу та її ролі в процесі становлення російської літератури. Окреслюються етапи розвитку старообрядницької літератури. Виокремлюються специфічні риси полеміки з представниками Виго-Лексинської громади. Крім того, визначаються етапи розвитку та стильові особливості, характерні для української богословської полеміки того часу. У статті розглянуто трактат у контексті характерних особливостей української барокової літератури. Також аналізується передмова Арсенія Мацієвича. Науково-методологічною основою дослідження є праці Д. Чижевського, Л. Ушкалова, арх. Ігоря (Ісіченка), І. Бондаревської, М. Сулими, Д. Лихачова, О. Панченка, І. Єрьоміна, Л. Сазонової, Н. Гур’янової та ін. Мета дослідження — окреслити функції сарказму та іронії в трактаті «Обличєниє нєправды расколничєская» Теофілакта Лопатинського, який започатковує полеміку богословів «київської школи» з представниками Виго-Лексинської громади. Наукову новизну становить те, що в статті вперше описано засоби комічного в трактаті «Обличєниє нєправды расколничєская» Теофілакта Лопатинського (сарказм, сатира, іронія). У результаті дослідження встановлено, що засоби комічного є провідними рисами стилю Теофілакта Лопатинського. Автор вдається до них, щоб створити в уяві читачів образ спільнот старовірів як місць шахраїв та невігласів. Ця думка контрастує із образом розкольницьких земель як уособлення зла і свого роду пекельного простору, створеним раніше іншим представником київської школи — Дмитром Тупталом. У тексті «Обличения ...» автори «Поморских ответов» фактично постають як персонажі тексту. Крім того, засоби їх характеристики вказують на поступову секуляризацію літератури.
|
|---|
