| Summary: | Досліджено реалізацію парадигми „викладач = письменник” в інтерпретації американського викладача та письменника Джона Вільямса. Порівняння біографії автора з образом головного персонажа роману „Стоунер” (1965) виявило, що протагоніст є прототипом літератора. Разом з еволюцією професійного розвитку головного героя Вільяма Стоунера простежено удосконалення ним методики викладання, відтворене на сторінках роману. Увага читача логічно спрямовується на головні проблеми: тему війни та місію університету. Показано, як політичні події (Перша та Друга світові війни) послідовно відбивалися на функціонуванні вишу, безпосередньо впливаючи на поведінку студентства. Автор висуває власну концепцію справжньої природи академічного закладу, окреслюючи три моделі університету. Перша – „модель Стоунера” – відтворює закритий заклад, що згруповує обраних людей для втілення ідеальних концепцій наукової діяльності; друга – „модель Фінча” – демонструє відкриту установу, яка реалізує навчальну та духовну діяльність за відповідну винагороду; третя – „модель Мастерса” – передбачає університет як притулок для некомпетентних людей та нереалізованих особистостей похилого віку. Висновується думка про модель „ідеальної освіти”, яка для кожної епохи має бути специфічною. Зокрема, як свідчить роман Дж. Вільямса, нові реалії вимагають від університету оновлення концептів і пріоритетів, брак чого, у свою чергу, аргументує логіку конфлікту між минулим і теперішнім, із чим систематично має справу персонаж Вільям Стоунер, вочевидь повторюючи досвід самого автора.
|
|---|
